|
|
|
|
|
|
|
Церква Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі – один з двох головних соборів Венеції. Церква, будівництво якої закінчилося в першій половині XV століття, поступається своїми розмірами лише собору святого Марка. Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі стала кафедральним собором ордену францисканців, над її створенням та оформленням працювали видатні художники і скульптори, серед яких – Николло Пізано, Тіціан і Беллинни.
Перша споруда на цьому місці в районі Сан-Поло з’явилася після того, як венеціанський дож Тьєполо подарував ордену францисканців невеликий наділ землі. Братство швидко збільшувало кількість прихильників, гостро відчувалася потреба у зведенні великого храму. Тоді було розпочато будівництво церкви Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі, що в перекладі на російську мову означає “Собор Святої Богоматері братства францисканців”.
Величезний готичний собор з червоної цегли був закінчений в 1446 році. Тоді ж була зведена велична дзвіниця заввишки 70 метрів. Гігантські розміри храму дозволили розділити внутрішній простір на кілька частин – так, тут в різний час з’явилися каплиця Розп’яття, каплиця святого Петра, капела архангела Михайла.
У соборі можна побачити справжні шедеври італійського мистецтва. Над надгробками венеціанських дожів працювали кращі скульптори свого часу. Головний вівтар собору прикрашає величезна картина Тиціана “Мадонна ассунта”, в апсиді розміщений триптих великого венеціанця – Джованні Белліні, який спеціально для Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі написав “Мадонну з немовлям”. Пізніше в храмі з’явилося надгробок видатного скульптора Антоніо Канови, під яким поховано його серце.
